Географічна карта - Цетинград (Cetingrad)

Це́тинград (Cetingrad), до 1991 року Цетин-Град (Cetin Grad) — село і громада в центральній Хорватії, у Карловацькій жупанії, на кордоні з Боснією і Герцеговиною.

Станом на 2001 рік, саме село налічувало 351 жителя, а загальна чисельність населення громади становила 2746 осіб.

Цетинград виник у безпосередній близькості від руїн середньовічної фортеці Цетин. Доба Середньовіччя була золотим часом для Цетина. Біля фортеці існували францисканський монастир і кілька церков. На той час Цетин входив до володінь Франкопанів і відігравав важливу роль у хорватській історії.

Після поразки у Битві під Мохачем у 1526 році хорватська знать зібралася на Цетинський парламент (Cetinski Sabor). 1 січня 1527 року вони обрали ерцгерцога Австрії Фердинанда з династії Габсбургів королем Хорватії. Підписана хорватськими дворянами і представниками Фердинанда Габсбурга грамота, яка зберігається в Австрійському державному архіві у Відні, є одним із найважливіших документів хорватської державності.

У наступні століття Цетин був у складі Військового порубіжжя — прикордонних земель між Габсбурзькою монархією та Османською імперією. У цей період османська армія неодноразово оволодівала ним. Фортецю було кілька разів пошкоджено і відремонтовано. 1790 року австрійські війська під командуванням генерала Валіша остаточно повернули Цетин Габсбурзькій монархії.

У 1809 році османські війська знову зайняли Цетин, але в 1810 році відступили через погрози генерал-губернатора Іллірійських провінцій маршала Мармона. Коли загроза з боку Османської імперії зникла, фортецю покинули і використовували як кар'єр. Адміністративний центр перенесли в тогочасне Валіш-село (Vališselo), яке виросло на північ від Цетина і тепер називається Цетинград.

У ХІХ і ХХ століттях ця місцевість була малолюдною, без будь-якої дійсної можливості для економічного розвитку. Під час Другої світової війни ця територія ще раз пережила великі страждання і руйнування, а після війни соціалістична Югославія занехаяла цей район. Через бідність населення було змушене мігрувати, спочатку за океан, а пізніше — в європейські країни.

Протягом югославських воєн Цетинград і навколишню місцевість захопили великосербські заколотники за підтримки ЮНА і приєднали до самопроголошеної Республіки Сербська Країна. За час окупації, яка тривала до 1995 року, сербські бунтівники знищили найбільшу Римо-католицьку церкву в Слунському церковному окрузі — церкву Успіння Пресвятої Богородиці (crkva Marijina Uznesenja). До 1999 року церкву було загалом відбудовано.

Цетинград став місцем аварії вертольота, збитого випущеною сербами ракетою, у якій загинув міністр закордонних справ Боснії і Герцеговини Ірфан Любіянкич і шість інших осіб. Велика частина населення Цетинграда провела чотири роки сербської окупації у вигнанні. У серпні 1995 року, під час операції «Буря», хорватська армія визволила Цетинград. Після 1995 року його успішно відбудовано, а чимало колишніх жителів повернулися до своїх домівок.